Хай наші діти щастя мають,
на крилах музики літають,
хай зріють чисті почуття,
вони для них на все життя.
У мирі, в радості, в турботах,
щоб в них завжди була робота,
життя давало їм надію
породжувало світлу мрію.
Вони сьогодні діти світу,
хай гріє їх жадане літо,
хай осінь їм дарує ласку,
зима веде у білу казку.
Це наші діти, це майбутнє,
минуле в серці незабутнє -
і перша усмішка, і крок,
синці на ніжках і урок.
Школа, знання, їх друзі, клас,
їх перший і останній вальс,
вузенька стежка від порогу,
і довгий шлях, життя дорога.
Це наші діти, плоть і кров,
це наша молодість, любов,
це поцілунок, дар небесний,
і незабутня мить чудесна.
Вони - це ми, такі ж завзяті,
рябенькі носики кирпаті,
і очки мами, руки тата
і така ж посмішка, як в брата.
Погляньмо - наші вони, щирі,
любимі, дорогі і милі.
Та чи усе ми тут зробили,
щоби вони у мирі жили?
Щоб не шукали на чужині
роботу, щастя, очі сині,
щоб не лишали рідні зЕмлі,
бо хто нам звідти їх повЕрне?
бо хто? - це ми маєм зробити
все так, щоб разом з дітьми жити -
у рідній батьківській оселі
ми дужі будемо й веселі.
Лиш там твоя земля й родина,
де закопали пуповину.
Немає коментарів:
Дописати коментар