Чому ти плачеш, душенько тендітна?

Чому ти, Україно, у сльозах?

Чом сива стала небосинь блакитна?

Чому від суму не співає птах?

Від горя плачу я , від туги і від болю,

За тих в сльозах, що згинули в боях.

Що матір затулили ви собою,

Долаючи нестерпний біль і страх.

Печаль і сльози розривають груди,

Як гинуть мої дочки і сини.

Якби ви тільки знали, добрі люди,

Як я стомилась від проклятої війни!

Нелюдський біль як тіло моє крають,

Як душу мою хочуть розірвати.

Та вороги мене не подолають,

Бо встали матір діти захищати.

Я витру сльози, залікую рани,

І прийде мир і спокій в наші хати,

І розіб’ються вщент ворожі плани,

Героїв буду вічно пам’ятати!

Тетяна Семенченко

День скорботи і жалю....чорний день. Молимося за загиблих на війні, вшановуємо пам"ять про них хвилиною мовчання щодня. Були присутні на відкритті пам’ятної меморіальної дошки випускнику-герою нашої гімназії Осідачу Володимиру Йосифовичу ... Надто велика ціна мирного неба. Не маємо права забувати про це!