Виховний захід "Схаменіться, люди, ще не пізно!"

 Тема. Схаменіться, люди, ще не пізно!!!

Мета: збагатити знання дітей про навколишнє середовище, показати      

        тісний зв’язок природи і людини; розвивати мовлення

        учнів;   виховувати бажання оберігати природу, вносити

        свою часточку для збереження навколишнього середовища.

Обладнання:ілюстрації із зображенням природних краєвидів,

         рідкісних рослин та тварин рідного краю,» Червона книга». 

Вступне слово вчителя

-  Є у нашого народу таке прислів’я: «Добра мати до своїх дітей, а земля до всіх людей».
Це прислів’я про те, що для всі х нас однаково світить сонечко, співають пташки, ростуть дерева, розцвітають квіти. Для нас біжать річки, для нас у блакитній воді озер відбиваються хмарки. Для нас всіх.Але ж усі ми не однакові: хто помилується квіткою і запам’ятає її, а хто зірве й кине під ноги. Хто заслухається печальним журавлиним курликанням, а комусь закортить вистрілити в цих птахів.Бо одні люди добрі, а інші – лихі.Сила доброти в тому, що одна добра людина може зробити добрими і щасливими багатьох людей, а лиха ніколи.

  Краса природи допомагає людині стати  добрішою, а доброта людини допомагає природі стати красивішою.

Звучить тихенька музика. Заходять мати і хлопчик.

Мати. Ніби скрізь діаманти коштовні!

А навколо така первозданна краса...

Он джерельця водичкою повні,

Он прокинувсь метелик і в небо зліта. Хочуть квіти пелюстки розкрити.

А Земля, кажуть люди, і справді свята, І не можна її не любити.

Зрозумій, мій синочку, хоч ти ще дитя, Що Земля- це колиска і мати.

Бо вона всім-усім нам дарує життя,

То ж не можна її не кохати...

Хлопчик. Мамо, я й не знав, що ранки бувають такі гарні, так пахне травою , росою і ще чимось таким, що я не знаю... Так бадьоро на серці, так радісно, правда?

Мати. Правда. Дуже гарно у нас тут. Тому цю навколишню красу треба берегти. Не можна бездумно нищити, ламати, зривати, бо щоб виросло дерево, треба багато десятків років, а знищити можна за одну мить. І тоді не шумітиме ліс, не зеленітиме травичка, не буде стільки чарівних квітів у луках.

Усе приходить у цей світ, щоб жити і радіти. І пташечка, і жучок, і кожна билинка, і люди.

Хлопчик. А людина- найголовніша! Правда, мамо?

Мати. Ні, моя дитино. Людина- це теж частинка природи. Ми без природи-  ніхто. Нам без неї не обійтись. Людина не зможе і п’яти хвилин прожити без повітря, не може і трьох днів прожити без води, не може довго обходитися без їжі. А уяви собі, що раптом вся ця краса зникла. Без краси теж не можна жити.

Хлопчик. Без цього неба, без пісні, квітів? Ні, так не можна...А хіба це все може пропасти?

Мати. Може, якщо не берегти свою землю, не любити її всім серцем. Не думати про майбутнє свого краю.

Хлопчик. Це дуже страшно. Я не хочу, щоб так сталося.

Мати. Я теж не хочу. Тому треба садити дерева і квіти, розчищати

джерельця і струмочки. Не забруднювати повітря. Ось і ти посадив цього року кущики калини, яблуньку, вишеньку. Отже, зробив добру справу на Землі.

Що ж, помилувались, та й досить. Ходімо, дитино, бо роботи багато, весняний день рік годує, не забувай про це.

Учень 1. Буває, часом сліпну від краси,

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво. Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є - дорога, явори.

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори...

Учень2.  Але чи справді все так чудово? Чи дійсно наша Земля щаслива? Чи легко їй?

Виходить дівчинка - Земля

Ой, тяжко, тяжко, діточки мої!

Болить серденько в мене Не тільки за ліси, поля і води,

За птахів, риб і за усю природу.

Деревце, травичка, птахи, квіти Не зуміють себе захистити.

Якщо будуть знищені вони,

На планеті ви залишитесь одні.

Діти, ви - майбутнє планети. Я прошу вашої допомоги. Якщо ви мені не допоможете, то з великої квітучої планети скоро перетворюсь на пустелю.

Учень 3.  Природа землі схожа на організм людини , тільки дуже великий. Як дихальна система постачає в людський організм кисень, так і ліси збагачують киснем повітря Землі.

Учень 4.  Як кровоносна система живить всі клітини людського організму, гак криниці, річки, озера і моря несуть воду до всього живого на планеті.

Учень 5. 3 давніх-давен українці шанобливо ставилися до криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода - це життя на Землі.

Учень 6. Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по-іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи, а з віддачею не поспішали.

Учень 7. І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона кричить: «Людино, захисти, врятуй мене від самої себе!»

Учень 8. Нашу   голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який летить по просторах Всесвіту. А людство - екіпаж цього корабля.

Учень 9. І лунає сьогодні звідусіль: Тривога на космічному кораблі Земля! Наше майбутнє в небезпеці!

Учень 10. 3а цими словами гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи.

Учень 11. Це - парниковий ефект на Землі.

Учень12. Проблема чистої води.

Учень 13. Кислотні     дощі.

Учень 14. Збільшення ракових захворювань у людей і тварин.

Учень 15. Щорічно планета втрачає десятки видів тварин і рослин.

Учень 16. Важко         поранена плаче хвора Земля.

Учень 17. Чорнобиль закликає до розуму.

Учень 18.  Земле рідна - природи ім”я,

Понівечена скрипко моя.

Як могла в цім світі жити?

Як могла благоденствувати?

Учень 19.  Як не чула моя душа,

Що здригаєшся ти від ножа?

Як дивитись природі у вічі,

Перед нею ми винні утричі.

 Сценка «Річка»

Щоб від спеки десь сховатись,

Ми до річки йшли купатись.

. Що це з річкою? Вона Непривітна і сумна.

Заходить дівчинка - річка, сумно опустила голову

.- Ти ж була колись глибока,

Швидкоплинна, світлоока.

Чом же стала каламутна?

Чом плюскочуть хвилі смутно?

 Річка. - Як мені не сумувати?

Всі отрутохімікати Постікали в мою воду,

Зіпсували чисту вроду.

Вже течу між болотами Заросла очеретами.

Зникла риба, навіть раки  Поховались, небораки.

Закриває обличчя руками. Плаче.

-         Ой ти, річко синьоока,

Ти ж була колись глибока.

Сумуєм ми з тобою                     

Під плакучою вербою.

Річка. - Чуєте, хтось плаче?

Виходить рибка

-         Хто ти?

Рибка. -  Я - рибка.

-         А чого ти плачеш, рибко?

Рибка. - Ой біда! Люди, що це за вода? Може вам і добре жити- Хімікати у ній всі,

А мені в ній важко жити І на дні , і на воді.

. А вода ж була колись!

Рибка. - Люди, звідки ви взялись?

Люди, трохи совість майте! Бідну річечку спасайте!

Пісня про біду річки

(на мотив пісні  «Тече річка…»)

Тече вода каламутна.

Річко моя , чого смутна?

Хто ж тебе засмутив?

Воду твою зкаламутив?

Хто ж це робить тобі на зло?

Річка З молокозаводу текло.

Забруднили воду мені,

Нічого живого й на дні.

Я прошу вас, люди мої,

Не скидайте в мене гної.

Бо я жити хочу як всі,

Щоб щуки були й карасі.

21. Є давня приказка в мого народу,

Що має мораль нашій темі близьку.

Хто може понівечити рідну природу,

Той здатний спаплюжити й душу людську.

22. Колись давно були в Європі Безграмотні пітекантропи.

Ходили стадом по лісах,

І безперечно, не в трусах.

23. То були справжні джентльмени,

Дерев не нищили даремно.

Хоч екології не знали,

Але природу шанували.

24. Кору не різали ножем,

Що був тут Петя й Надя М.

Була пітекантропка Жанна,

Що цілувала тут Івана.

25. Пітекантропів цих доволі.

Та й так багато ще шпани,

Яка з міцним та вузьким лобом -  Проти природи повна злоби.

26. Та годі нам терпіти це!

Пора всім схаменутись вже!

27. Саме таким любителям природи завдячує Червона книга поповненням на своїх сторінках все новими й новими видами рослин і тварин.

28. Знов над плесом, наче лось на кризі,

Застигну - і хоч криком закричу:

Вже сон-трава в Червоній книзі.

В червоній книзі щиглики й сичі.

29. В Червону книгу ми занесли Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

30. Невже в майбутньому на світі Не будуть квітнуть дивні квіти?

Конвалія й фіалки ніжні

І вісник березня - підсніжник?

31. Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче?

Троянда степу, квітка мрії Жар-цвітом землю не зігріє?

32. Людино, схаменися! Може досить!

Чи до душі нам річки каламуть?

Земля твоя пощади в тебе просить Бо ж хімія, і стронцій, і нітрати -

В продуктах, що на стіл нам подають!

33. Сади вишневі похилились,

34. Хрущі давно вже не гудуть.

Лише жуки ті колорадські                              

 Картоплю день і ніч гризуть.

35. Жайворонки над полями                              

 Більше не співають,

Тільки одні хімікати                                                

Вітри розганяють.              

Вже в бабусиних городах                                         

Огірки не родять.

Бо ядучі жовті хмари                                           

Понад ними ходять.

Входять дівчата і співають пісню

Тече річка, невеличка,

Поміж осокою,

Взяла дівка нові відра,

Пішла за водою.

Дівчина 1. І тую воду, що вона набрала, можна було пити?

Дівчина 2. Так. Ти ж знаєш, якими чистими були колись річки.

Дівчина 3. Так то колись! А тепер у наших річках і купатися не можна. Там уже давно і риба вся пропала.

Верби були біля річки.

А ЯКА БУЛА ВОДИЧКА!

36 . Її можна було пити І супи й борщі варити.

.Жаби весело скакали,                                                                        

37. А який концерт давали!                                                                   

весняними вечорами                                                                                   

 Не гидотні рок програми.

38. Що ж це сталося із нами , люди?

Це ж як так , то нічого не буде.

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць,

Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей. Хоч тепер вже повірте!

39.3упинімось. Останній є шанс.

Оглянімось! Благаємо вас!

40. Все задумано мудро в природі                                                    

41. Жити всім треба в мирі і згоді.

42. Річка хай куди хоче тече.

Пташеняті підставимо плече!

43. Як зрубаємо дерево - вмить поспішаймо аж два посадить.

44. Як асфальт - то не через калину,

Джерельце хай не має зупину.

45. Полюбімо природу ми палко,

Не топчімо ногами фіалку...

46. Як розоримо світ оцей вщерть,

Вирок нам - без війни буде смерть.

47 . Зупинімось, останній є шанс.

Ця планета - не тільки для нас!

Пісня на мотив «Дивлюсь я на небо…»

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,

Що ми після себе на світі лишаєм?

Ліси наші в’януть, нема більше рік,

Пташки покидають край рідний навік.

Нечисте повітря, у грунті нітрати,

І слово Чорнобиль нам страшно згадати.

І щоби на світі не сталось біди,

Шануйте природу усюди й завжди.

48. Природа рідна - наша втіха.

То ж хай вона не знає лиха!

49. Про добро треба нагадувати на кожному кроці.Ми повинні бути милосердними і до людей, і до природи

50.  Послухайте звернення природи до нас.

Звучить аудіозапис

Людино, розумна істото,

Ти можеш усе на землі!

Відсунути можеш потопи , будуєш цілі кораблі,

Та знову і знову, людино,

До тебе звертаємось ми.

Ми гинемо, гинемо, гинем!

Будь ласка, ти нас збережи!

Хай будуть в нас цілі дерева,

Рослини, тварини, птахи.

Людино, людино, людино!

Ми просимо нас зберегти!

Пісня Люби свій край

Як чарівно садочки цвітуть навесні!

Нас вітає заквітчане гілля.

Линуть всюди веселі пташині пісні,

Розквітає, співає довкілля.

Приспів

Ми посадимо каштани та клени І вербички по всіх берегах.

Буде край чарівний і зелений Як в віночку цвістиме в квітках.

Пробудилося все, щоб рости і цвісти І дерева, й тварини, і квіти.

Треба людям любити свій край й берегти,

Все приходить на землю, щоб жити.

Ми лиш люди всього на планеті Земля,

Невіддільна частинка природи.

А вона нас благає, до нас промовля,

Щоб ніхто не губив її вроди.

Заключне слово

-Дорогі друзі! Природа просить прислухатись до її прохання. І від того як ми себе поведемо, залежатиме і наше життя, і життя майбутніх поколінь.